ANIMA MEA

Привіт, я до Тебе нарешті, бо кажуть ніколи не пізно
Знаю знаєш на всіх поіменно, хоч ми тебе звемо по-різному
Бачу дійсно несповідимі шляхи Твої, ставиш виклики
Спонукаєш скинути ідолів з п’єдесталів, що вважалися непохитними
Я приніс Тобі на горбі свому кожен маленький грішок
Кожен шрам, кожен шов на душі, я поклав біля серця в мішок
Мене ті, шо за спиною, нашо питали, шоб шо
Говорили, шо Тебе нема тут, та я все ж таки якось до Тебе дійшов